ДОСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, док., перех. Закінчувати смоктати; смоктати до кінця, до певної межі. Тимко,.. досмоктуючи цигарку, поп’явся стежечкою (Тют., Вир, 1960, 95); Складалося враження, ніби полковник, перш ніж щось сказати, намагається досмоктати невеличку цукерку (Вітч., 11, 1947, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 386.