ДОСТА́ТНІЙ, я, є.
1. Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам. Помкомвзводу.. треба було зважити на топографію місцевості і поставити достатній заслон проти можливого нападу з балки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80); // Обгрунтований належною мірою, переконливий. Прокурор лагодився на довгу промову, але в цій справі він не мав достатнього матеріалу, щоб розгорнути як слід по суті (Ле, Міжгір’я, 1953, 324).
2. діал. Заможний. Контраст того безжурного, ..достатнього життя з пізнішим еміграційним бідуванням.. глибоко врізався в його молоду душу (Фр., III, 1950, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 387.