ДОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСТЯГТИ́ і ДОСТЯГНУ́ТИ, стягну́, стя́гнеш; мин. ч. достя́г, ла́, ло́ і достягну́в, ла, ло; док., заст. Діставати. Гаснув день, Люди кинули роботу, Достягли люльки з кишень (Щог., Поезії, 1958, 245); Коло броду беру воду, Не достягну до дна (Чуб., V, 1874, 224); —Тим крамарям хоч і в болоті полоскаться, аби звідтіль достягать гроші (Н.-Лев., І, 1956, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 391.