ДОСЯ́ГНЕННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. досяга́ти. Можливість досягнення людиною Місяця і сусідніх планет сонячної системи перестала бути мрією (Рад. Укр., 22.УІІІ 1962, 2); Дуже важливими.. засобами для досягнення відповідних динамічних ступенів і відтінків у виконанні музичних, творів є постава, голова, обличчя й очі диригента (Осн.. диригув., 1960, 184); Сила кожного вільнолюбного народу полягає в одвічному шуканні правди.., в досягненні конкретної істини (Тич., III, 1957, 256).
2. Позитивний результат роботи; успіх. За досягнення у сільському господарстві Вінницька область нагороджена орденом Леніна (Цюпа, Україна.., 1960, 247); Художні скарби письменників-реалістів ввійшли в духовну скарбницю нашого народу, а їхні творчі досягнення продовжує і розвиває радянська література (Мал., Думки.., 1959, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 391.