ДОТЕ́ПНО. Присл. до доте́пний 1, 2. Старицький справді дуже дотепно говорить про Лисенка і Бетховена (Л. Укр., V, 1956, 239); В умінні влучно і дотепно жартувати герої п’єс О. Є. Корнійчука навряд чи знають собі рівних (3 глибин душі, 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 393.