ДОТОРКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до доторка́тися. Щука взяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс (Стор., І, 1957, 377); Тихенько присіла [Марина] до нього й доторкнулась обережно рукою до лоба (Головко, І, 1957, 464); Володимир сидів нерухомо, боячись навіть доторкнутися до страви (Руд., Вітер.., 1958, 77); Досить доторкнутися до такої ролі, і вона оживає без мук творчості, без шукань і майже без технічної роботи (Моє життя в мист., 1955, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 394.