ДОЦІ́ЛЬНИЙ, а, е. Відповідний поставленій меті, практично корисний, розумний. — Засідання бюро в Намангані вважаю дуже доцільним (Ле, Міжгір’я, 1953. 45); Думка [Черниша] працювала з особливою ясністю, рухи стали методично доцільні (Гончар, І, 1954, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.