ДО́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дочка>́ 1. Були на хуторі пани, І пан і пані не багаті. І дочечка у їх росла, Уже чимала піднялась (Шевч., II, 1953, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.