ДОЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЧИ́СТИТИ, чи́щу, чи́стиш, док., перех. Закінчувати чистити що-небудь (у 1, 2 знач.); чистити до кінця, до якоїсь межі. Мить-ко, поставивши ногу на підніжку, хапаючись, дочищає чобота (Головко, І, 1957, 384); На буряках вона застала Христю Кавунову, що дочищала останні накопані корені (Кучер, Трудна любов, 1960, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 400.