ДОЯ́РКА, и, ж. Робітниця, яка доїть і доглядає корів. Непомітно із худенької сироти виросла вродлива дівчина, розумна комсомолка, а згодом Мотря стала кращою дояркою в колгоспі (Панч, В дорозі, 1959, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 403.