ДОЇ́ТИСЯ, до́їться, недок.
1. Давати молоко (про корову, козу і т. ін.). Показалося, що не тільки Прохірина корова перестала доїтись, більш десятка корів зробились офірою Параскіциного відьмування (Коцюб., І, 1955, 274); Корови здорово в ярмі ходять. І дояться. І нічого, що в ярмі ходять, молоко біле… (Вишня, І, 1956, 321).
2. Пас. до дої́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 350.