ДРАЖЛИ́ВО. Присл. до дражли́вий 2, 3. Замість води лише привид її — чисте прозоре марево день у день дражливо текло над степом (Гончар, Таврія, 1952, 29); Котились трамваї — вагон за вагоном, подзвонюючи самовпевнено, дражливо (Мик., II, 1957, 252); Харитон дражливо процідив крізь зуби (Смолич, Мир.., 1958, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 405.