ДРАЗЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дратівливий. Євгеній був нервовий і дразливий (Фр., X, 1954, 202); Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Тют., Вир, 1960, 27); Юля стала раптом мовчазною, дразливою (Іваничук, На краю.., 1960, 65).
2. Який викликає роздратування, неприємно вражає. Дразлива для обох жінок тема була.. багата різними комбінаціями (Кобр., Вибр., 1954, 107); Дразливий спокій лежав на її байдужій, по-хлоп’ячому пущеній лінії плечей (Тудор, Вибр., 1949, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 405.