ДРАПА́К, а́, ч.:◊ [Дава́ти (да́ти) ] драпака́ — швидко тікати, бігти куди-небудь. Перелякані жовніри.. хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (Стор., І, 1957, 395); — Тілько з Густею розмовитися, то все проясниться, — подумав він, — А тоді забираю свої манатки та драпака через гори додому (Фр., III, 1950, 417); — Куди це вони [фашисти] всі драпака дають? (Гончар, III, 1959, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 407.