ДРАТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Те саме, що дратівли́вий 1. Вона здалася йому якоюсь збудженою, дратливою: не дивно — війна (Голов., Тополя.., 1965, 109); Дратлива людина.
2. фізл. Пов’язаний з діянням подразника на організм в цілому або на окремий орган. У безперервному процесі врівноважування організму з зовнішнім світом беруть участь обидва процеси: як дратливий, так і гальмівний (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 409.