ДРЕ́ВО, а, с., заст., поет. Дерево. Над водою посаджене Древо зеленіє (Шевч., І, 1951, 340); І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (Тич., II, 1957, 314); * Образно. І ти [народ] навчивсь ходити так же прямо По тій землі, де Каменяр ходив, Де він розбитими паралічем руками Прекрасне древо правди посадив (Забашта, Вибр., 1958, 44); * У порівн. Мов підтяте сокирою древо, долі простягся Агі (Л. Укр., IV, 1954, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 410.