ДРЕЙФ, у, ч., мор.
1. Пасивний рух плаваючого тіла під діянням течії, вітру, хвиль. В Арктиці продовжуватимуть дрейф кілька станцій «Північний полюс» під різними порядковими номерами (Наука.., 8, 1956, 24); Дрейф «Сєдова» тривав 812 днів (Рад. Укр., 13.1 1965, 3).
2. Відхилення судна або літака від узятого курсу під дією чого-небудь.
∆ Ляга́ти (лягти́) у дрейф, мор. — маневруванням вітрил утримувати судно приблизно на одному місці. — Вийшли ми, значить, у море, лягли в дрейф, вичікуємо (Ткач, Моряки, 1948, 105); А шхуна поквапливо лягає у дрейф і спускає рятувального човна (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231); Зніма́тися (зня́тися) з дре́йфу, мор. — змінивши напрям вітрил після того, як судно лежало в дрейфі, рушати вперед.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 410.