ДРЕЙФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., мор,
1. Пасивно рухатися під діянням течії, вітру, хвиль (про лід, судно і т. ін.). Криголами були затерті кригою і разом з нею почали дрейфувати (Видатні вітч. географи.., 1954, 115).
2. Відхилятися від узятого курсу під дією чого-небудь (про судно або літак).
3. Маневруючи вітрилами, утримуватися приблизно на одному місці. Ранком на шостий день плавання парусник дрейфував в неапольській пристані (Рибак, Що сталося.., 1947, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 411.