ДРЕНЧА́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що деренча́ння. Ранкову сколихнули тишу Дренчання пилок, Передзвін сокир (Літ. газ., 2.IV 1949, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 411.