ДРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. Панотець давно пух і хріп, аж вікна дренчали (Свидн., Люборапькі, 1955, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 411.