ДРИГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Дрижати, тремтіти. Страшний шум водопаду, від котрого аж земля дриготіла, звіщав, що вода прибула велика (Фр., VI, 1951, 129); Напнувшись поверх теплої хустини мішком,.. дриготіла Горпина Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 412.