ДРО́ХВА́, дро́хви́, ж. Великий перелітний птах степових і пустельних місць, з сильними ногами, прямим дзьобом, захисним забарвленням. Високо, під ясним небом, в’ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва (Стор., І, 1957, 333); Гніздо своє дрохва влаштовує на землі, в ямці, серед заростей трави і стійко сидить на яйцях (Корисні птахи.., 1950, 32); * У порівн. Побачив [Сопілка] два вітряки, які вимахували крилами, як важкі дрохви, що хочуть злетіти й не можуть (Донч., VI, 1957, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 422.