ДРУ́ГІВ, гова, гове. Прикм. до друг 1. У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (Сос., Щоб сади.., 1947, 17); Як вчуваєш руку другову, Легше в світі жити (Мас., Київ. каштани, 1954, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 423.