ДРЯ́ПИНА, и, ж. Неглибока у вигляді смужки ранка на тілі, заподіяна чим-небудь тонким і гострим. На щоці в нього засохла кров від помітної дряпини (Шиян, Баланда, 1957, 141); При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості (дряпини, садна, порізи) необхідно ці місця до початку роботи знезаразити (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 23); // Пошкодження на предметі, зроблене чим-небудь гострим.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 428.