ДРІБОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який складається з частих, послідовно повторюваних елементів. Дріботливий сміх виприскував, радісно бадьорістю юнака, що тільки-но скінчив іспити (Досв., Вибр., 1959, 389); Дріботливе стукання друкарок чути було ще на вулиці в розчинені вікна (Ле, Міжгір’я, 1953, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 416.