ДРІМА́ТИСЯ, а́ється, недок., безос. Хотітися спати, тягнути до сну. А почне мені дріматись, Я під голови м’якеньку, Щоб було спокійно спати, Підгорну мою рученьку (Щог., Поезії, 1958, 254); Йде [хлопець] вночі, й дуже йому почало дріматися по дорозі (Калин, Закарп. казки, 1955, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 418.