ДРІМА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до дріма́ти, 1, 2. Він злегка штовхнув дрімаючого студента (Коцюб., І, 1955, 196); В неї десь узявся потяг до порядкування, прокинулась дрімаюча енергія (Н.-Лев., IV, 1956, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 418.