ДУБНЯ́К, а́, ч. Дубовий ліс, гай; дубова памолодь. Кучеряві берести і граби, зеленокосі берези й густий дубняк не пускали сюди вітру (Кучер, Трудна любов, 1960, 575); Не кваплячись Конопельський з Масловим підійшли до густого дубняка, порилися там в коричневому опалому листі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 231); Він.. продирається між молодим дубняком (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 430.