ДУЖЕ́НЬКО, присл., розм. Те саме, що ду́же. З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (Сам., II, 1958, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 433.