Що oзначає слово - "дукач"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ДУКА́Ч, а́, ч.

1. іст., заст. Те саме, що дука́т. [Парубок:] Коли буду живий, вернусь, добуду слави і всякого добра, золота, дукачів (Вас., III, 1960, 22); Намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач, а по боках йогодва менших (Мирний, III, 1954,176); * У порівн. Сухе листя золотими дукачами сипалось у закаламучені хвилі Білої Тиси (Скл., Карпати, II, 1954, 108).

2. заст. Те саме, що ду́ка. Тепер живе [в палаці] новий хазяїн Пісокперший дукач на все Гетьманське, перша голова в повіті (Мирний, II, 1954, 301); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (Мур., Бук. повість, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 434.