ДУ́МАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ду́мати 1. Наш думаючий мозок, що ж він інше, як не зв’язок тих же атомів? (Фр., II, 1950, 339); Художній смак думаючих, діючих, працюючих людей вводить глибину думки, рівень узагальнень життєвих явищ в критерій художності (Талант.., 1958, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 435.