ДУРНИ́ЧКИ, присл., діал.
1. Даром, без оплати. А од княгині він раз дістав собі дурнички кілька сажнів дров на паливо та дубових колодок на комору (Н.-Лев., IV, 1956, 45).
2. Без діла. Балабуха не сидів дурнички в своїх Хильках (Н.-Лев., III, 1956, 37),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 441.