ДУРНОВЕ́РХИЙ, а, е, фам. Те саме, що дурни́й 1. Невгамовна Параска спозаранку розсилала всюди слуг та прислужниць — шукати дурноверхого шляхтича (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 454); [Перша дівчина:] Цить, дурноверха, почують!.. Либонь іде хтось (Вас., III, 1960, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 441.