ДУТА́Р, я́, ч. Народний щипковий музичний інструмент з двома струнами (поширений у республіках Середньої Азії). Без угаву співали [люди] народних пісень, набожно-мрійно слухали або ж включалися в акомпанемент.. на своєрідних кобзах, дутарях та цяцькованих бубонах (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 442.