ДУХОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що духмя́ний. Яблуко було духовите і ніжне, воно ховало в собі присмак щедрої осені (Коп., Тв., 1955, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 444.