ДУ́ХОМ, присл., розм.
1. За одним заходом, за один раз, без передишки. Становий трохи промовчав, потім духом вимчав [випив] цілу склянку міцного та солодкого чаю з ромом (Мирний, IV, 1955, 349).
2. Дуже швидко, миттю. Хорт, зачувши голос господаря, зірвався і духом наздогнав прудкого коня (Фр., XVI, 1955, 16); — Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником, полем — та й вийдеш на шлях (Коцюб., І, 1955, 337).
Одни́м (єди́ним) ду́хом: а) без передишки. Прибігши додому, він зараз же написав одним духом замітку на цілі два газетні стовпчики (Сам., II, 1958, 311); б) дуже швидко, миттю. — Позичте, дядю, свердлика, ми тільки дірочки прокрутимо у рамці, і я одним духом назад його вам принесу… (Кучер, Прошай… 1957. 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 445.