ДУШКО́М, присл., розм. Те саме, що ду́хом. Всі підносять чарки, вихиляють душком, а батько родини кидає свою додолу (Фр., IV, 1950, 344); Опустився [Хома] на лаву і душком випив пиво (Коцюб., II, 1955. 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 448.