Душогу́бник, ка, м.
1) = Душогубець.
2) Душу погубляющій. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 461.
Що oзначає слово - "душогубник"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.