ДІАЛОГІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до діало́г. Письменник [О. Гончар] уміє ефектно закінчити якийсь розділ чи ситуацію діалогічним заокругленням (Мовозн., VI, 1948, 31); З часом діалогічна форма стає дуже поширеною.. і сприяє створенню реалістичних, живих побутових картин (Укр. клас. опера, 1957, 14); // Який має форму діалога, оформлений як діалог. Діалогічна мова — мова у формі бесіди, розмови, в якій бере участь не менше двох осіб (Сл. лінгв. терм., 1957, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 295.