ДІ́ВЕРКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ді́вер. Діверкові догоджу, — Шовком комір вишию.. (Укр.. лір. пісні, 1958, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 297.