ДІВО́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що діво́чий. Жаль мені русої коси — Дівоцької краси (Нар. лірика, 1956, 369); — Ой, як я вчилася ревно! Повірте — не вчилась, а наче дівоцьку пісню співала (Козл., Сонце.., 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 297.