ДІВУ́ЛЯ, і, ж., фам. Збільш. до ді́ва. Сестри добре знають, що вони давно вже перестарки, нікому не потрібні старі дівулі (Вирган, В розп. літа, 1959,302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.