ДІВЧА́ТОНЬКО, а, с ., нар.-поет. Те саме, що дівча́точко. — Дівчатонька! Ходімо ми на могилу! (Вовчок, І, 1955, 183); По вулиці дівчатонька, наче рій (Фр., X, 1954, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.