ДІДІ́ВЩИНА, и, ж.
1. Спадщина від діда (у 1, 4 знач.). — Воно наше було за дідів, за прадідів! — Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину! (Л. Укр., III, 1952, 477).
2. Давні, дідівські часи. Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє (Шевч., І, 1951, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 299.