ДІЕЛЕ́КТРИК, а, ч. Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор. Серед металів, які добре проводять електричний струм, і діелектриків, що зовсім його не проводять, знаходиться велика група напівпровідників (Наука .., 8, 1960, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 300.