ДІ́ЙВО, а, с., розм., заст.
1. Надій. Корова добра на дійво (Сл. Гр.).
2. Молоко. Видоївши корову, Мотря занесла дійво до хати (Коцюб., І, 1955, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 302.