ДІЛИ́НА, и, ж., діал. Дошка в підлозі або в огорожі. Вона висунула голову крізь широку шпару поміж ділинами і глянула на вулицю (Коцюб., 1, 1955, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 303.