ДІЛОВО́Д, а, ч. Службовець, який веде справи канцелярії. Кропивницький служив у канцелярії діловодом, аж поки не влаштувався в Одесі в театрі (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 35); Діловод райвиконкому щось до нього звернувся, як звичайно (Еллан, II, 1958, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 305.