ДІЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що ді́лення 1; розподіл. Війна, викликана боротьбою між капіталістами з-за дільби їх грабіжницької здобичі, привела до нечуваної розрухи (Ленін, 26, 1951, 372); Не мила була мені ця дільба в рідній хаті (Козл., Сонце.., 1957, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 306.