ДІТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до дотика́тися. Дратований шнур, та ще й вузлами понав’язуваний, де діткнувся тіла, то мов ножем!.. (Фр., II, 1950, 16); Хтось нечутний підбіг до нього ззаду й діткнувся до його ніг (Мик., II, 1957, 202); Кожна гайка в нього відкручується легко, сама собою, лише діткнись до неї пальцем (Донч., III, 1956, 386); * Образно. Осінь діткнулася, дерево ронить листя (Горд., II, 1959, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 310.